Буча

"Закрий оченята, дитинко... А я тобі пісню спою... Про білу, пухнасту хмаринку, Про спів солов'я у гаю... Про Диво-країну казкову, Де можна літати, як птах...." Співає вона колискову, Тим часом, як в щелепи дах... "Не можу...як боляче, мамо... Так гучно! Так страшно мені..." "Люблю я тебе до нестями!" Колише вона у вогні.... "Закрий оченята, дитинко.. Не бійся, все зараз мине.. Це просто грохоче хмаринка... А Боженька все розжене... Тримаю....Тримаю, рідненький... Я поруч з тобой назавжди... Там небо....там сонце ясненьке... І квіти цвітуть у води..." Прижалась до мами дитина... Велика то Сила- Любов.... І тут з неба впала "хмарина", Окрашена в свіжую кров...... .. ......"Ну все! Відкривай оченята! Ми ВДОМА. Ми разом. Дивись: На тебе чекають малята - вони, як метелики, скрізь!" "Вони теж живуть у країні, Де повно всіляких Чудес?..." Жили...І росли в Україні, Доколи не впало з небес...